Запорізька Січ

Назва «Запорозька Січ» означає, що знаходилася вона за порогами Дніпра. Також етимологію слів виводять від «сікти». Але не голови ворогів, як подають деякі «історики», а у значенні «рубати ліс». Перші поселенці для місця проживання обирали недоступні для ворогів хащі. В них вони робили «сечі» - звільнені від дерев проходи. Пізніше це поняття переносилось на степові укріплення.

Врешті-решт Запорізька Січ стала сприйматися як символ козацької єдності, хоча її місцеперебування змінювалося декілька разів. Про це є відомості у декількох джерелах. Причини перенесення - руйнування укріплень ворогами, стратегічні міркування, епідемії. Іноді козаки шукали більш зручні місця для проживання. Усього за два з половиною століття зафіксовано заснування восьми Січей:

Хортицької;
Базавлуцької;
Томаківської;
Микитинської;
Чортомлицької;
Олешківської;
Кам'янської;
Нової, або Підпільненської.

Кожна з них існувала як козацька республіка, на засадах рівності та братерства. Відоме прислів'я говорить: «Січ - мати, Великий Луг - батько, отам треба й умирати».

Устрій Запорізької Січі був демократичним. Він будувався на таких засадах:

Не існувало кріпацтва.
Кожний міг використовувати землю для своїх господарських потреб.
Всі запорожці мали однакові виборчі права.
Всі рішення ухвалювали методом «загальної згоди».

Як казав Пилип Орлик, «козацький народ завжди висловлювався проти автократії». Утворення подібної системи відбулося не штучним, а природним шляхом. Закони склалися як необхідність в умовах постійної загрози.

Запорізька Січ за зразок управління взяла модель чоловічого воїнського братства. Для нього характерна рівність усіх членів угрупування, перевага надається фізичній силі. Такий адміністративний уклад ґрунтується не на родовитості чи заможності, а на обранні витривалої людини, яка має швидку реакцію на небезпеку. Не було й розділення за етнічними ознаками, колективна воля нівелювала особисте «я».

Закони та устрій Запорізької Січі склалися у середині ХVІ століття і залишалися практично незмінними. У відомій пісні про Сагайдачного співається: «мені з жінкою не возиться», бо останніх не допускали в козацьке укріплення. Завдяки твору Миколи Васильовича Гоголя, всі знають, що суспільний звичай передбачав заміну хресного імені на прізвисько, саме така доля спіткала Тараса Бульбу. Також відбувалася ініціація - випробування на певні якості. Але найтяжчим іспитом для козаків стала ліквідація Запорізької Січі.