Ліквідація Січі

Козацька держава в очах правителів Московії, зокрема, Катерини II, завжди була занадто самостійною. Політичний устрій Росії не передбачав такого варіанту. «Вольності козацтва» дратували ще Петра І, тому ліквідація Запорізької Січі давно була вирішеною справою, потрібні були лише сприятливі умови.

Такий момент настав у 1775 році. Російсько-турецька війна переможно завершилася, вихід до Чорного моря був відкритий і допомога козаків стала непотрібною. Повертаючись з Криму, генерал Петро Текелій із великими силами оточив Запорізьку Січ. Козаки здалися, бо перевага сил була очевидною.

16 червня 1775 року російські війська повністю зруйнували Запорізьку Січ. Кошового отамана Петра Калнишевського разом із козацькою старшиною було звинувачено у державній зраді та засуджено до каторги.

У серпні Катерина II оприлюднила маніфест, в якому офіційно сповіщала про ліквідацію Запорізької Січі. Козаки в ньому були зображені як «кубло пияк та розбишак».

На місці укріплень залишилися руїни та могили, та Січ продовжувала жити у пам'яті народу, в його піснях і думах...